Слово «стела» - грецького походження і означає стовп або кам’яну плиту з надписом чи рельєфним зображенням. Довгий час в українській мові воно існувало, бо наші предки вживали слова «надгробок» і «надгробник», тобто «могильний пам’ятник». На стелі, крім поминальних слів  стали, навіть, використовувати і короткі вірші, разом – це називають епітафією. Стелу декорують випуклими зображеннями, чи рельєфами. Розрізняють пласкі рельєфи, в яких зображення утворюється площинними силуетами; барельєфи – з менш складною опуклою поверхнею; і горельєфи (буквально – високі рельєфи), - форми яких значно виступають над поверхнею стели. Зображення може утворюватися і заглибленнями на площині. Такий спосіб називають контррельєфом, тобто протирельєфом. Підніжжям або постаментом стели є п’єдистал, слово французького походження, що означає фундамент (тумбу) для статуї, пам’ятника, колони.

Скульптуру Тараса Шевченка у Донецьку (Україна) розміщено на круглому постаменті з червоного граніту, оздобленого фризом, тобто каймою, із зображенням персонажів творів Кобзаря.