Лабрадорити Житомирщини, що іритують (від грецького «ірис» - райдуга) голубим кольором на темно-синьому і чорному тлі відомі за межами України. Це каміння вже використовували зодчі Київської Русі, прикрашаючи церковні храми. Після смерті князя Мстислава було збудовано поховальний комплекс із лабрадориту у Києві.

У 1849 р. почалася розробка Кам’янобрідського родовища лабрадоритів. Згодом лабрадорит почали широко застосовувати в облицюванні, спорудженні пам’ятників і соборів в м. Житомирі та Києві. З цього каміння вирубаніо деталі італійського палацу Сан-Донато. Лабрадорит використовували також для внутрішнього оздоблення Ісакіївського собору та Вознесенського храму в Санкт-Петербурзі.

Геологи та архітектори виділяють два головні різновиди житомирських лабрадоритів: з переливами густих синіх барв (Головине, Володарськ-Волинський), або іризацією зелених і золотистих барв (Кам’яний Брід, Городище, Слобідка, Осники) та світло-сірі, з іризацією голубих і синіх барв (Синій Камінь), з різнокольоровою іризацією (Рудня-Кам’янка, Кам’янка-Грабівка). Масиви лабрадоритів займають в області площу понад 1000 кв. кілометрів.

Лабрадорит із родовища Головине використано для будівництва Мавзолею, де похований В.І. Ленін. Житомирськими лабрадоритами облицьовані станції московського, тбіліського, бакинського і санкт-петербурзького метрополітенів, багато будинків і монументальних споруд у Москві, Києві, інших містах. Його використовували для оздоблення будинків Верховної Ради України. Житомирський лабрадорит легко впізнати в п’єдисталах пам’ятників багатьох країн світу.

Габро міцний, з чудовими декоративними якостями. Колір має сірий і темно-сірий. Основні родовища – Головинське і Турчинське.

Поклади лабрадоритів і габро Житомирської області становлять, відповідно, 92% і 94,2% всіх покладів йього цінного каменю України.